- Truth Hounds, Міжнародна федерація за права людини (FIDH) та Казахстанське міжнародне бюро з прав людини й дотримання законності (KIBHR) презентують перше глибинне дослідження масштабного рекрутингу іноземних бійців, яке здійснює Росія для ведення війни проти України.
- Звіт заснований на дев’ятимісячному дослідженні, зокрема, інтерв’ю із 16 військовополоненими із третіх країн, які утримуються в Україні, а також дезертиром із ЗС РФ, й експертами. Дослідження встановлює, що Росія організувала глобальну систему рекрутингу, з елементами торгівлі людьми, що мають ознаки транснаціонального злочину.
- Документ також містить конкретні рекомендації, адресовані державам і міжнародним організаціям.
Київ, Париж, 29 квітня 2026 року. Від початку повномасштабного вторгнення Росія рекрутувала щонайменше 27 000 іноземних громадян із понад 130 країн для участі у війні проти України (за інформацією українських органів влади). Найбільшу частку з них складають громадяни держав Центральної Азії, однак чимало і вихідців з Південної Азії, країн Африки та Латинської Америки. Водночас, число таких найманців стрімко зростає і свідчить про цілеспрямовану та інституціоналізовану стратегію РФ, яка виходить далеко за межі звичайної практики залучення добровольців.
Звіт «Комбатанти, найманці чи жертви торгівлі людьми? Використання Росією іноземних бійців у війні проти України» (резюме дослiдження) підготовлений Truth Hounds, FIDH і KIBHR за підтримки партнерів із Південної Кореї та за участі регіональних експертів із Непалу, Куби й Кенії. Дослідження базується на інтерв’ю із 16 військовополоненими, яких утримують в Україні, а також колишніми військовослужбовцями РФ. Також дослідники опрацювали десятки відкритих джерел та проводили постійні консультації з українськими органами влади, експертами й правозахисниками.
«Цей звіт фіксує принципово важливе явище: залучення іноземних бійців Росією, що не є ані маргінальним, ані стихійним. Росія вибудувала глобальну систему рекрутингу, яка свідомо б’є по найбільш вразливих категоріях населення — мігрантах, ув’язнених, працівниках із невизначеним статусом, навіть іноземних студентах — у десятках країн Азії, Африки та Латинської Америки. Чимало цих людей розуміли, на що погоджуються. Але частину з них ввели в оману або примусили приєднатися до російської армії. І в будь-якому разі саме Росія перетворила їх на гвинтики свого воєнного механізму й кинула на найнебезпечніші ділянки фронту», — заявив Алексіс Десваф, президент FIDH, і додав: «У лютому цього року я особисто відвідав Truth Hounds у їхньому київському офісі та на власні очі побачив, як вони працюють і як здійснюють свою надважливу діяльність у надзвичайно складних умовах.»
Масштабна злочинна система: від ректурингу до передової
Звіт розкриває, як рекрутинг іноземних бійців Росією трансформувався у глобальну операцію, що спрямована на осіб, що опинилися у вразливому становищі, зокрема через фінансові труднощі, соціальну та юридичну незахищеність. На території самої Росії трудовим мігрантам, зокрема з країн Центральної Азії — таких як Казахстан, — пропонували військовий контракт як альтернативу затриманню або депортації. У країнах Африки на південь від Сахари, а також у Непалі, Ємені та на Кубі на чоловіків виходили посередники, які обіцяли добре оплачувану цивільну роботу у РФ — на будівництві, в охоронних або клінінгових компаніях — разом із російським громадянством. Уже за кілька днів після перетину російського кордону ці люди споряджалися у військову форму й вирушали на фронт. До 20% таких бійців не доживають до чотирьох місяців служби; частина повідомляє про знущання та приниження з боку інших військових або командирів, що свідчить про систематичну експлуатацію та жорстоке поводження.
«Попри зусилля багатьох держав для припинення російського рекрутингу, і неперевірену інформацію із Росії, що громадяни певних країн уже не залучають, — рекрутинг триває. Українські органи влади прогнозують, що у 2026 році Росія залучить понад 18 500 іноземців. Це стане найвищим річним показником із 2022 року», — зазначає Марія Томак, залучена дослідниця та експертка з питань адвокації Truth Hounds. «Це підтверджує актуальність цього дослідження. Наша мета — зупинити незаконний рекрутинг і домогтися від Росії репатріації тих іноземців, які перебувають у війську. Ми вдячні нашим партнерам із FIDH за інтерес до цієї проблеми. Ми також щиро вдячні нашим партнерам у країнах походження найманців за фахову підтримку в конкретних регіональних контекстах. Цю спільну роботу необхідно продовжувати — аби припинити цинічну експлуатацію Росією громадян інших країн у своїй агресивній війні проти України.»
Процес рекрутингу, мотивація бійців та умови проходження служби ускладнюють визначення правового статусу цих осіб. Значна частина залучених осіб усвідомлювала, що братиме участь у збройному конфлікті, і керувалася обіцянками здобуття російського громадянства та винагороди, що в рази перевищує заробітну плату вдома. Щодо цих осіб у країнах їхнього походження може бути ініційоване кримінальне переслідування за найманство або участь в іноземному збройному конфлікті.
Водночас, особи, яких обманом втягнули до лав Збройних сил РФ, потенційно можуть бути визнані жертвами торгівлі людьми. Це потребує врахування різних правових режимів, які тут перетинаються — міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права та міжнародного права прав людини. Доповідь констатує, що держави походження зобов’язані забезпечити репатріацію своїх громадян, навіть до завершення активної фази бойових дій. Ці країни мають притягати до відповідальності рекрутерів, причетних до обману чи примусу, що призвели до переміщення їхніх громадян до Росії та подальшу їхню участь у війні проти України. Лише окремі держави дотримуються цих зобов’язань.
Державна система на межі торгівлі людьми
За окремими винятками, звіт контактує існування повноцінної російської інституційної архітектури, що забезпечує рекрутинг: законодавчої бази, що розширює доступ іноземців до проходження служби за контрактом у ЗС РФ та передбачає для них прискорений порядок набуття громадянства; бонусів за підписання контракту для рекрутерів і бійців; задокументовану участь ФСБ, дипломатичних місій і «Русских домов» у вербуванні за кордоном, зокрема через недобросовісну видачу туристичних віз. Автори звіту роблять висновок, що в окремих випадках цей рекрутинг відповідає основним ознакам торгівлі людьми: діянням, засобам та меті, що визначені Протоколом про попередження і припинення торгівлі людьми (Палермським протоколом). Це, своєю чергою, призводить до міжнародно-правової відповідальності Росії.
У звіті також досліджено відповідальність окремих країн, звідки походять залучені бійці, відповідно до Палермського протоколу та конвенцій, що забороняють найманство. Так, Казахстан, Непал і особливо Кенія вдалися до певних правових або дипломатичних процедур, але водночас, жодна з цих країн повною мірою не виконала своїх зобов’язань за Палермським протоколом. Куба має відповідну правову базу, але її застосування залишається непрозорим та сумнівним.
Доповідь містить детальні рекомендації для країн, в яких здійснюється рекрутинг бійців, міжнародних організацій: ООН, ЄС, ОБСЄ, МКЧХ, а також для України та Росії. Зокрема, автори закликають переглянути міжнародне визначення найманства, посилити законодавство із запобігання торгівлі людьми з урахуванням рекрутингу для участі у збройних конфліктах, та запровадити механізми репатріації для жертв незаконного рекрутингу, які перебувають у статусі військовополонених.
